2014-09-23
22 вересня 2014 року Олександрія попрощалася з 21-річним Гордієм Кіктенком, земляком, загиблим у зоні АТО наприкінці серпня. Він був випускником нашої школи.
За спогадами його вчителя, Новікової Олени Іванівни, Гордій був веселою, енергійною дитиною, товаришував з усіма дітьми. Дитина-промінець, що сяяла життям.
Навчаючись у школі, перевагу надавав предметам гуманітарного циклу. Гордій був всебічно розвинений, працьовитий, любив спорт. Доручення завжди виконував з відповідальністю. Захоплювався авіомоделюванням, тривалий час займався у авіомодельному гуртку.
Гордія виховували дідусь і бабуся, які з великою відповідальністю ставилися до виховання, постійно цікавились успіхами у навчанні. Дідусь, Олексій Савелійович, учасник Великої Вітчизняної війни, приділяв велику увагу вихованню Гордія, привив любов до військової справи, повагу до старших, почуття патріотизму.
Гордій мав активну життєву позицію у житті класу і школи, був патріотом школи та України з дитячих років.
З учнями класу був у товариських взаєминах, мав багато товаришів,користувався авторитетом у однокласників, ввічливий, з повагою ставився до старших.
Гордій був людиною, яка дуже любила життя, випромінювала добро, світло, тепло.
Іще недавно ти сидів за партою,
Навчався, мріяв про світи широкі.
Ніхто не знав, що бойовою вартою
Ти будеш захищати мир і спокій.
Світ повернувся нелюдськими гранями,
Змішалися і сутінь, і світанок.
Які твої думки були останніми?
Які слова промовив наостанок?
Твоє ім'я в історію неписану
Ввійшло разом із тими, хто з тобою
Стояли за прості життєві істини
В запеклім і заплутанім двобої.
Ми збережемо в пам'яті й на камені:
В твоєму, хай недовгому, житті,
На тому, найскладнішому, екзамені,
Ти був на переможній висоті.
Світлана Гутнєва